Роль

Катя Катюшечкіна 25.12.2008 в 14:49

Буває так, що звикаєш бути слабким, ні, може навіть не бути, а здаватися таким... Твоя слабкість - це твоя сила. У тебе є люди, які тебе оберігають і носять на руках. Твоя стіна, твій захист...

А потім потрапляєш в іншу компанію, інше середовище, інше життя. І всі навколо вважають, що ти сильний. Питають твоїх порад, можливо навіть копіюють якісь твої звички чи повадки. І ти впевнено усміхаєшся. Допомагаєш. Оберігаєш. Радиш. Стаєш для когось стіною. А нічого ж не змінилося. І ти досі та сама людина, якій наче повітря потрібна чиясь увага, опіка. Та ж мала безтурботна дитина...

{ 2 Коментарів: }

Без теми

Катя Катюшечкіна 27.07.2008 в 21:54

У тебе в серці три ангели

 
У тебе в серці три ангели.
 
Перший – ангел добра білокрилий.
Коли ти смієшся – у тебе його посмішка.
Його сміх розсипає усюди діаманти…
Його лик в тобі щодня бачу.
Другий – ангел зла чорнокрилий.
Його крик в твоєму гніві.
Він спалює все довкола своїм вогнем.
Але ти його цураєшся.
Третій ангел байдужості сірокрилий.
Я ненавиджу, коли він виглядає з твоїх очей.
Тоді в них – пустка.
Жени його від себе…
 
 
У тебе в серці три сонця.
 
Перше гріє мене приємним весняним теплом
Друге обпікає пекельним жаром
А третє кидає на мою шкіру холодне проміння
Вже змерзла...
 
 
У тебе в серці три історії.
 
Перша – минуле кохання, яке не можеш забути
Воно переслідує тебе і виглядає з старих фотографій
Друга – то я, я з тобою щодня і в горі і в радості
Я твоє «тепер», якщо скажеш – стану твоїм «завжди»
Третя – то інша, не твоя і нею не стане ніколи,
Вона зробить тебе нещасним, бо вона – сірий ангел і холодне сонце.
 
 
Не схиб…
 
 

{ 3 Коментарів: }

В електричці або Випадок з дитинства...

Катя Катюшечкіна 15.07.2008 в 21:44

Чомусь згадалося... Коли було мені років сім, їздила я на ялинку новорічну в Київ. Мама в дорогу налила мені соку домашнього в пляшку з під якогось чи то бальзаму чи то слабоалкогольного напою. Мама збирала мене тоді в дорогу, була заклопотана, мабуть, тому сама на помітила, куди вона тей сік налила. А я що - мені сім років) Я там не особливо дивилась, що то за пляшка. І от їдемо ми назад з групою в електричці. Дістала я той сік. Сижу й цмулю з пляшки. Всі люди витріщаються здивовано, а мені й невтямки - сік то смачний...

Згадували сьогодні з мамою і плакали зо сміху...

{ 9 Коментарів: }

Коли друзі руйнують довіру до них...

Катя Катюшечкіна 06.07.2008 в 14:14

Знаєте, є близькі для нас люди, які не є best-друзями, але значать для нас багато. Вони уважно вислухають нас. Ми їм довіряємо. І вперше не звертаємо уваги, коли хтось інший переповідає нам, наші ж секрети. /Це, мабуть, випадковість. Я довіряю другу, він нікому б не розповів. Я довіряю йому.../

Та мова не про розкриті таємниці. Бувають моменти в житті, коли від такого друга залежить твій стан. Поряд більше нікого нема. І не тому, що всі інші друзі тебе покинули. Ні. Просто так склалися обставини. І тобі потрібна допомога цього друга. Він її тобі обіцяє, каже, що все буде добре, і в мить, коли тобі найтяжче, коли так потрібна його допомога - покидає. Це схоже на втечу. Без жалю і без пояснень.

Знаєте, у мене є улюблена фарфорова чашка. Якщо вона впаде і розіб"ється, а я намагатимусь склеїти уламки, з тріщин все-одно сочитиметься вода. Через кілька днів після своєї "втечі" друг прислав мені смс-привітання зі святом, наче нічого й не сталося. Я байдуже написала привітання у відповідь. Нуль емоцій. Ні гніву, ні розчарування. Я враз зрозуміла, що мої таємниці ніколи не були моїми, а довіра була марною. Прозріння стало холодним душем для мене. Я відписала смс, зібрала до купи кілька уламків, колись такої дорогої для мене чашки. Але повністю я її склеювати не буду. Не хочу. Не можу забути. Голос ще досі тремтить. коли згадую про той випадок...

На останок, хочу додати, що я таки не залишилась сама у ту важку для мене мить. Мені допомогла людина, яку я знала, але моє спілкування з якою завжди обмежувалося банальним: "Привіт! Як справи?" Доля-примхлива штука. І я дуже-дуже вдячна тій людині за те, що вона мене підтримала...

{ 5 Коментарів: }

Про щастя...

Катя Катюшечкіна 18.06.2008 в 16:54

Щастя... Колись десь читала, що люди не хочуть жити без тяжкої ноші: щоденних проблем. Декому вони необхідні як повітря, бо вони звикли жаліти себе, заспокоювати, що колись все ще буде в них,  і чекати...щастя... А потім, коли людина скидає цю ношу, вона не хоче йти далі, відчуває якусь пустку, тому якнайшвидше звалює на себе чергову проблему. І знову чекає...мріє...сподівається, замість того, щоб просто бути щасливою. А щастя - це не нагорода. Воно є у кожного. Просто треба його знайти і зрозуміти. Треба жити сьогоднішним днем, кожною миттю життя.

Бачила телепередачу, присвячену секретам молодості. там виступала одна жінка. Років їй, мабуть, під 60. А виглядає зовсім молодо. І от вона казала, в чому секрет її молодості і вічно гарного настрою. ЇЇ слова:

"Я прокидаюся зранку. Дивлюсь на стелю. І радію тому, що в мене є де жити, в мене є дім. Я спілкуюся з друзями і радію тому, що вони в мене є - я не одинока."

Для тієї жінки кожна мить життя - це щастя. Тому вона така гарна і життєрадісна... Треба брати приклад =)

{ 2 Коментарів: }

Мовчки...

Катя Катюшечкіна 16.06.2008 в 16:27

Дивно...

Є люди, з якими важко спілкуватись... Сидиш. Ніяковієш. Не знаєш. що сказати. А мовчати - важко. Мовчанка гнітить. І тоді ледь -ледь вишкрябуєш зі свого багатющого словникового запасу лиш кілька фраз:

-Он як...

-Прикольно...

-Зрозуміло...

-Оце ж таке...

А є люди, з якими приємно і затишно МОВЧАТИ. Здається, що тиша все каже за тебе, доповнює твої думки. І не треба слів, щоб людину зрозуміти. Мовчанка - то і є незримий зв"язок.

Коли не вистачає слів - варто говорити поглядом, думкою, дотиком...

{ 10 Коментарів: }

Не люблю рабов...

Катя Катюшечкіна 13.06.2008 в 10:52

Мій улюблений вірш:

Роберт Рождественский

- Отдать тебе любовь?
- Отдай...
- Она в грязи...
- Отдай в грязи...
- Я погадать хочу...
- Гадай.
- Ещё хочу спросить...
- Спроси.
- Допустим, постучусь...
- Впущу!
- Допустим, позову...
- Пойду!
- А если там беда?
- В беду!
- А если обману?
- Прощу...
- Спой! - прикажу тебе...
- Спою.
- Запри для друга дверь!
- Запру.
- Скажу тебе - убей!
- Убью...
- Скажу тебе - умри!!
- Умру...
- А если захлебнусь?
- Спасу.
- А если будет боль?
- Стерплю.
- А если вдруг стена?
- Снесу.
- А если узел?
- Разрублю.
- А если сто узлов?
- И сто.
- Любовь тебе отдать?
- Отдай!
- Не будет этого!!!
- За что?!
- За то, что не люблю рабов...

 

{ 8 Коментарів: }

Початок...

Катя Катюшечкіна 11.06.2008 в 20:17

Що ж. напишу про себе =)

Мене звати Катя. Мені 17. Я весела і дружелюбна дівчина. Обожнюю спілкуватися з друзями. Ціную в людях розважливість, непередбачуваність, почуття гумору і щирість. Терпіти не можу зрадливих, підлих і дріб"язкових.

Поважаю людей, для яких кожна мить життя - несподіванка, щось нове, які не розставляють своє життя по поличках.

Мої захоплення: співаю, читаю, люблю слухати музику. Пишу вірші. На гітарі грати не вмію =)

Ну от і все =) Така от я...

{ 3 Коментарів: }